Що цікаво, риторика обох виявилася напрочуд схожою: замість підтримки самого факту повернення Федерації до своєї історичної будівлі вони вирішили спробувати знівелювати значення рішення та поставити під сумнів його легітимність.
За даними ЗМІ, Печерський районний суд Києва частково зняв арешт з Будинку профспілок на Майдані Незалежності та скасував його передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Таким чином Федерація профспілок України отримала право повернутися в будівлю.
Однак цей факт чомусь не викликав позитивних емоцій у кандидата на посаду голови ФПУ Павла Пруднікова. У своїй заяві він акцентував увагу не на тому, що Федерація профспілок отримала можливість повернутися до Будинку профспілок, а на юридичних нюансах та відмінностях між «поверненням майна» і «дозволом користуватися приміщенням». Він спробував звести історично важливу подію до комунікаційної маніпуляції, заявивши, що між цими поняттями «принципова різниця, як між бутербродом і можливістю подивитись на нього».
При цьому Прудніков визнав, що окремі членські організації ФПУ весь цей час продовжували працювати у Будинку профспілок. Виникає логічне запитання: якщо профспілки вже перебували у будівлі, то чому повернення центрального апарату Федерації та відновлення повноцінної роботи ФПУ у власному домі викликає у кандидата настільки стриману і навіть скептичну реакцію?
Ще більш жорстку позицію зайняв екснардеп Сергій Каплін, якого за даними ЗМІ не допустили до виборів голови ФПУ через невідповідність документів та порушення вимог до кандидатів.
У своїй заяві Каплін пішов значно далі за Пруднікова. Він не лише поставив під сумнів саме рішення, а й почав прогнозувати нові арешти та нові судові рішення. До того ж екснардеп спробував дискредитувати сам суд, який виніс рішення. «Печерський суд – це копіювальна машина, яка за великі і невеликі гроші може винести будь-яке рішення».
Каплін з одного боку визнав, що рішення про повернення профспілок важливе, проте на його скромну думку воно мало б бути в інших умовах, тобто через десятки років або ніколи.
«Після закриття кримінальної справи, після зняття будь-яких звинувачень з функціонерів ПФУ і ФПУ, після вибачень перед ФПУ, після очищення ФПУ, оновлення ФПУ, після нової стратегії, формування нової стратегії роботи членських організацій і ФПУ в цілому, повернення до чесного і паритетно-соціального діалогу і т.д. Ми за це», – заявив Каплін.
Перекладаючи його слова – повернення Федерації у Будинок профспілок не відбулося б ніколи.
Що цікаво, це майно було арештовано в рамках кримінального провадження у якому фігурує колишній заступник голови ФПУ Володимир Саєнко, щодо якого є обвинувальний вирок у справі про підкуп суддів. Справа повʼязана з корупцією, і тепер зрозуміло, чому Каплін і Прудніков, які, за даними ЗМІ, є кандидатами від Саєнка. Адже саме за їх допомогою, за даними журналістів він намагається повернути вплив на профспілковий рух.
Показово, що обидва кандидати будують свою аргументацію навколо тези про «неостаточність» рішення, хоча для профспілкового руху ключовим є зовсім інше – вперше за тривалий час Федерація отримала можливість повноцінно повернутися до своєї головної будівлі. І замість того, щоб консолідувати профспілкове середовище навколо цього символічного кроку, Прудніков і Каплін запустили кампанію з його знецінення.
Особливо дивно виглядає така позиція на фоні того, що Будинок профспілок для українського профспілкового руху – це не просто нерухомість. Це символ Федерації профспілок України, символ Майдану та боротьби працівників за свої права. Саме тому повернення ФПУ до цієї будівлі багато хто в профспілковому русі сприйняв як важливий етап відновлення самої Федерації після багаторічної кризи. Однак замість підтримки цього процесу опоненти чинного керівництва ФПУ обрали іншу тактику – максимально знецінити його і переконати профспілкове середовище, що нічого важливого не сталося.
Трохи дивний крок тих, хто на кожному кроці розповідає, який для них важливий профспілковий рух.
