Новий, уже двадцятий за рахунком пакет санкцій Європейського Союзу (ЄС) проти Росії планують схвалити 24 лютого – якраз у річницю повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Про це повідомила напередодні високий представник ЄС із зовнішньої та безпекової політики Кая Каллас.
Нові євросанкції можуть торкнутися до 30–40% нафтового експорту з країни-агресора, ускладнити бізнес заводів російських виробників добрив, що знаходяться в Європі, і призвести до подальшого перенаправлення поставок сировинних товарів. Це випливає з оприлюдненого недавно головою Єврокомісії Урсулої фон дер Ляйєн утримання 20-го пакету санкцій ЄС. Зокрема, країни-члени євроклубу планують повністю заборонити обслуговування морських перевезень роснафти та ввести обмеження на надання послуг для танкерів та криголамів, які беруть участь у транспортуванні ЗПГ із путінської Росії.
Перелік танкерів, що потрапили під санкції ЄС, буде розширено на 43 судна, до 640 суден. Як уточнила пані фон дер Ляйєн, заборону обслуговування перевезень російського чорного золота планується запровадити у координації з партнерами по G7.
Якщо говорити про фінансову сторону санкційної медалі, то 20-й пакет рестрикцій включатиме заходи щодо боротьби зі створенням альтернативних каналів платежів, обмеження проти банків з РФ та інших країн.
Також під нові заборони на постачання з Росії можуть підпасти метали, хімікати та критично важливі мінерали на понад €570 млн. Обмеження на експорт з ЄС до РФ торкнуться товарів і послуг, у тому числі у сфері інформаційної безпеки, на суму понад €360 млн. Крім цього планується встановлення табу на постачання з Євросоюзу станів реекспорту до Росії.
За розрахунками Kpler – французької компанії, яка спеціалізується на комплексному аналізі світового сировинного ринку, заборона західних морських сервісів може змусити шукати альтернативні танкери для 43% експорту роснафти. Як вважають аналітики Kpler, вилучення європейських перевізників призведе до скорочення пропозиції тоннажу та збереження підвищених ставок фрахту. Втім, констатують профільні експерти, більш істотну загрозу для російського експорту становлять затримання танкерів країни-агресора, оскільки нове обмеження дозволить ЄС кваліфікувати будь-який танкер із роснафтою як судно «тіньового флоту» і тим самим спростити його арешт.
Ну, а поки що європейські партнери займаються випічкою нового антиросійського санкційного «млинця», а президент США Дональд Трамп вирішив встановити літній дедлайн із припинення путінської «СВО» з прицілом на осінні вибори до Конгресу, ЗСУ, як кажуть, не сплять. У суботу, 7 лютого, ЗСУ завдали трьох ударів з неба по Білгороду. Тамтешні мешканці не зазнали серйозних травм, проте через пошкодження енергетичних об’єктів у місті почалися масштабні перебої з подачею електрики та тепла. При цьому важливо відзначити, що удари завдавалися на тлі відносно нехолодної погоди: температура в Білгороді коливалася від –1°C до –3°C. Обстріли призвели до серйозних наслідків: у різних районах відключили подачу тепла та води, також був відсутній зв’язок. Російські енергетики перепідключали ключові об’єкти до резервної генерації та займалися відновленням централізованої подачі енергії, але повторні атаки призводили до нових відключень. До вечора 7 лютого регіональна влада РФ відкрила в Білгороді перші пункти обігріву. Дві точки розмістили у будинках місцевого Росстату та мерії. У момент, коли в одній із них був губернатор Білгородської області В’ячеслав Гладков, відбувся повторний обстріл. Ніхто внаслідок цієї атаки не постраждав, але в окремих частинах Білгорода повністю зникла електрика. Станом на неділю, 8 лютого, у Білгороді без опалення залишалося 80 тис. людей. Станом на сьогодні частина споживачів у Білгороді запитана від резервних джерел постачання електроенергії, інші перебувають в очікуванні стабілізації енергетичної погоди.
Україна не повинна обирати – бити по військовій меті чи об’єкту російської енергетики, адже диктатор Путін продає енергоресурси і вкладає ці гроші у вбивства українців, заявив минулого вікенд президент Володимир Зеленський. Саме тому, за його словами, українські військові атакують енергетику країни-агресора. «Ми не повинні вибирати, б’ємо з військової мети чи з енергетики. Він продає цю енергетику. Він продає нафту. То це енергетика чи це військова мета? Чесно – те саме. Він продає нафту, бере гроші, вкладає у зброю. Цією зброєю вбиває українців», — наголосив нинішній господар Банкової. Він пояснив, що зараз офіційний Київ має два шляхи: виробляти власну зброю, з одного боку і знищувати джерела нарощування та походження грошей Росії – з іншого. “А джерело – це у них енергетика”, – резюмував президент. Окремо Зе підкреслив, що росіяни не можуть «жити в кайфі» у той час, коли українці мерзнуть через їхні удари по вітчизняній енергетиці.
Водночас глава держави в мільйонний раз подякував президенту Трампу (лідер США без цього, як без повітря – Ред.) за його миротворчі зусилля. Трохи згодом підкріпив цю позицію і глава зовнішньополітичного відомства Андрій Сибіга. Зокрема, в інтерв’ю Reuters головний дипломат заявив наступне: «Україна хоче прискорити зусилля щодо припинення війни за посередництва США, перш ніж Америка буде відвернена проміжними виборами до Конгресу. У будь-якому випадку ми розуміємо, що тільки Трамп може зупинити війну».
Трамп, як відомо, встановив новий дедлайн для досягнення мирної угоди на початок червня і очевидно, що нашій стороні дуже хочеться зберегти США в процесі. З огляду на цей чинник, колишній посол України у Сполучених Штатах Валерій Чалий задається низкою закономірних питань: «Чому зірвався попередній дедлайн, якщо Україна робила все, що може зустрітися бажанням американської делегації та президента США? Хто зірвав? Червень якого року? Якщо цього, то чому червень, а, скажімо, не травень чи липень? Що дасть перенесення дедлайну, якщо тиск посередниками триватиме лише на одну із сторін переговорів, тобто на Україну? Чи будуть нарешті конкретні кроки тиску на російський режим? Чому немає адекватної реакції на терористичні дії РФ, а тепер спроби позбавити базових потреб українців на життя? Що ще належить до червня: просування російських військ на Донеччині аж до її адміністративних кордонів; повна руйнація енергетичної інфраструктури України; масовано вбивства українців, аби вже були готові «умови для миру»? Якщо такий дедлайн, то чому вже зараз не можна укласти угоди щодо параметрів безпеки? Чи стане це важелем тиску на Україну (дивний підхід як для посередництва). Чи не варто делегаціям тоді зайнятися домашніми справами і не створювати успішну ілюзію переговорного процесу? Чому не йдеться про безумовну зупинку вогню та перемир’я як передумову будь-яких переговорів, адже це була офіційна позиція США і персонально Дональда Трампа?».
Тим часом ключове питання, на переконання Валерія Чалого, полягає в тому, чи може такий «дедлайновий» шлях справді привести до довготривалого миру, чи це буде лише імітацією, спрямованою на демотивацію партнерів України щодо підтримки зброєю та ресурсами та одночасно наданням стимулу російським військовим злочинцям для подальшого продовження агресії.
