На тлі блокування Ормузької протоки більшість країн Перської затоки скоротили видобуток і втратили частину доходів, тоді як Тегеран, навпаки, продає нафту майже вдвічі дорожче, ніж до початку бойових дій, повідомляє The Economist.
Іран нині експортує 2,4-2,8 млн. барелів нафти й нафтопродуктів на добу, зокрема 1,5-1,8 млн. барелів сирої нафти. Це приблизно відповідає або навіть перевищує торішні середні показники, але тепер ці обсяги продаються за значно вищими цінами.
У результаті, хоча на полі бою режим зазнає ударів, у нафтовій війні він поки що виграє.
Ключову роль у цій схемі, як стверджується, відіграє Корпус вартових ісламської революції, який контролює значну частину видобутку, логістики та фінансових потоків.
Іранська система експорту спирається на мережу посередників, тіньовий флот, перевантаження нафти у відкритому морі та складну інфраструктуру розрахунків через компанії-оболонки й одноразові рахунки.
Головним покупцем іранської нафти залишається Китай, який, за текстом, отримує понад 90% цих поставок. Основними імпортерами виступають незалежні китайські НПЗ, хоча дедалі частіше згадується і можливе ширше залучення державних структур.
Частина нафтових доходів Ірану осідає в Азії, що ускладнює спроби перекрити ці гроші санкціями чи ударами по фінансовій інфраструктурі.
Зупинити цю систему без масштабних ударів по енергетичній інфраструктурі Ірану буде вкрай складно.
Фото: musavat.biz.
