Водночас компанія, яку він очолює, у медіа та розслідувальних матеріалах пов’язується з колишнім народним депутатом Сергієм Пашинським, проти якого НАБУ та САП уклали угоду про визнання винуватості у справі про розтрату нафтопродуктів на суму понад 817 млн грн. Сам Бельбас є фігурантом щонайменше трьох кримінальних проваджень, зокрема справи ДБР про розкрадання під час закупівель Міноборони, і перебуває на волі під заставою. Таким чином, публічне визнання керівника оборонної компанії відбувається на тлі неврегульованих юридичних обставин, які стосуються його безпосередньої діяльності та ширших корупційних контекстів у секторі оборонних закупівель, повідомляє w-n.com.ua.
Вітчизняний оборонний сектор знову демонструє дива цинізму: генеральний директор «Української бронетехніки» Владислав Бельбас тріумфально увійшов до списку провідних бізнесменів за версією «Української правди». Утім, у кулуарах ні для кого не секрет, що «успішний лауреат» є лише зручним номіналом в імперії Сергія Пашинського. Як статус фігуранта справ ДБР щодо масштабних розкрадань у Міноборони поєднується з публічним визнанням і чому гуманна судова система дозволяє топкрадіям купувати свободу через угоди, залишаючи країні замість реального правосуддя лише гарні медійні ширми?
Вітчизняний інформаційний простір інколи здатний генерувати настільки абсурдні приводи для гордості, що межа між реальним визнанням та цинічним фарсом остаточно стирається. Яскравим підтвердженням цього стало нещодавнє оголошення лауреатів престижної премії «УП 100. Бізнес», до списку яких урочисто увійшов генеральний директор компанії «Українська бронетехніка» Владислав Бельбас. Організатори заходу на «Українській правді» навіть приділили цій події окрему компліментарну новину на своєму сайті та у профільному Telegram-каналі, презентуючи діяча як одного з флагманів сучасного українського підприємництва. Втім, якщо зняти з цієї номінації глянцеву обгортку, то перед нами постане класична і не надто приємна історія.
Для людей, які хоч трохи розуміють архітектуру українського оборонного бізнесу, не є таємницею, що пан Бельбас у цій структурі виконує досить специфічну роль. Його важко назвати самостійним гравцем — радше вірним «падаваном» та класичним «фунтом» одіозного екснардепа Сергія Пашинського. Зрозуміло, що ТОВ «Українська бронетехніка» — це компанія Пашинського, нехай і мінімально прихована від сторонніх очей за формальними реєстраційними ширмами. До речі, журналісти видання «Главком» раніше детально описували внутрішні зв’язки цієї групи, згадуючи про родинні зв’язки Бельбаса з Миколою Кузьмою — впливовим діячем фармацевтичного бізнесу, який ще у 2014 році офіційно працював помічником Сергія Пашинського. Тож спадковість кадрів та фінансових потоків тут очевидна.
Поки «молодий та перспективний» номінант Бельбас отримує бізнес-нагороди, його реальний патрон Пашинський днями фактично підписав собі офіційне «відкупне» від кримінального переслідування з боку НАБУ та САП. Мова йде про гучну справу щодо привласнення арештованих нафтопродуктів младоолігарха Сергія Курченка, де сума встановлених слідством збитків державі сягнула 817 млн грн. Пашинський пішов на вигідну для себе угоду про визнання винуватості. Обвинувальний акт разом із цією угодою, яку ініціювала сама сторона захисту екснардепа, надійшов до Вищого Стокорупційного суду 18 травня. Гуманність системи проявилася в тому, що з фінального документа дивним чином зникла найважча стаття — частина 5 статті 191 ККУ, яка передбачала суворе покарання за привласнення та розтрату майна в особливо великих розмірах. Замість неї Пашинському залишили значно легші статті про створення злочинної організації (ч. 1 ст. 255) та зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 364). Уже 5 червня у судовій картці справи з’явився статус «Повернуто» — адвокати екснардепа шляхетно пояснили це відповідним проханням самого прокурора. Схоже, великі гроші знову допомогли укласти правильний компроміс на майже мільярд гривень.
На самому «топбізнесмені» Бельбасі тавро успішності теж виглядає специфічно, адже на ньому буквально висять серйозні кримінальні справи. За наявними даними, очільник «Української бронетехніки» наразі має три оголошення про підозру, а на свободі перебуває виключно тому, що за нього було внесено багатомільйонну заставу. Особливої уваги заслуговує розслідування Державного бюро розслідувань у провадженні №62022000000000783 від вересня 2022 року. Тоді відбулися масштабні обшуки у помешканні Бельбаса, а справа стосується колосальних розкрадань та махінацій на оборонних закупівлях Міністерства оборони України часів міністра Олексія Резнікова. Ось такий специфічний «бекграунд» у свіжого лауреата премії від «Української правди».
Загальний висновок із цієї комедії абсурду напрошується сам собою. Якщо «Українська правда» дійсно прагнула показати реальний стан речей в оборонному секторі, то замість Владислава Бельбаса на першу шпальту списку «УП 100» варто було одразу поставити Сергія Пашинського. Це була б чиста і незаперечна правда, яка ні для кого не є секретом. Проте організатори вирішили виставити на показ слухняного «фунта», поки реальний архітектор багатомільйонних схем уникає тюремних нар виключно завдяки можливості офіційно відкупитися від правосуддя. Які часи — такі й топбізнесмени.
