Як відомо, уряд попередника нинішнього прем’єра Франції Франсуа Байру, Мішеля Барньє, у грудні минулого року було відправлено у відставку спільними зусиллями ультрапраправого “Національного об’єднання” та лівого “Нового народного фронту”, куди входять як соціалісти, так і ультраліва “Нескорена Франція”. Сталося це завдяки французькій політичній системі, коли уряд може проштовхнути свою пропозицію без голосування у парламенті – проте натомість його опоненти можуть поставити у парламенті питання про вотум недовіри.
Мішель Барньє цей вотум отримав, а от Байру, як повідомляє Bloomberg, хоч і пішов ва-банк, зробивши те саме з проектом бюджету, але підстрахувався – пішов на поступки соціалістам, які у грудні голосували проти Барньє, зберігши у запропонованому ним бюджеті витрати на пенсії, охорону здоров’я та освіту.
Втім, керівництво парламентської фракції соціалістів не може дати пересічним депутатам-соціалістам вказівку, як їм голосувати. У “Національному об’єднанні” зараз проводять збори, щоби визначитися з голосуванням. Ну і, нарешті, “Нескорена Франція”, як завжди, заявила, що голосуватиме за відставку уряду – але одних їх голосів за нього не вистачить.
Таким чином, у французькому парламенті знову склалася ситуація, яку можна було б назвати політичним трилером, якби вона не мала тенденцію до повторення. І якщо звернутися до інших літературних та кіножанрів, то це, швидше. “петля часу”, куди потрапили герої, змушені кілька разів переживати однкові події.
Фото: французькі парламентарі у 1789 році Вікіпедія
