У четвер, 28 травня, президент США Дональд Трамп написав великий пост про те, що особисто підтримує прем’єра Пашиняна на майбутніх виборах у Вірменії. «За допомогою Нікола ми піднімемо Сполучені Штати, Вірменію, Південний Кавказ та Центральну Азію на небачені раніше висоти», — упевнений 47-й американський президент.
Хай там як, очевидно, що починається черговий раунд боротьби за Кавказ, де американські інтереси перетинаються з російськими. На цьому тлі Москва пригрозила Вірменії розірвати угоду про постачання газу, а також нафтопродуктів і вже заборонила ввезення до РФ з Вірменії овочів, полуниці та зелені.
Тим часом саме газова карта, як вважають на болотах, є козирною для Москви. Напередодні росміністр енергетики Сергій Цивільов направив вірменській владі листа з погрозами про ймовірний перегляд пільг щодо постачання енергоносіїв. Зараз Єреван купує у «Газпрому» паливо приблизно по $170 за тисячу кубометрів. Тобто ціни в рази нижчі, ніж у середньому в Європі ($500-$550).
Парламентські вибори у Вірменії відбудуться 7 червня. За даними соцопитувань, партія Пашиняна «Громадянський договір» уже набирає найбільшу підтримку. Зокрема, згідно з травневими замірами Gallup International Association (MPG), за цю політсилу готові проголосувати 28,9% виборців.
На другому місці (рейтинг коливається в діапазоні 10-13%) проросійський блок «Сильна Вірменія» на чолі з Самвелом Карапетяном, але відрив по пунктах майже двократний.
Важливо зазначити, що цього тижня держсекретар США Марко Рубіо здійснив бліц-візит до Єревана, куди попрямував прямо з Індії, де він перебував з офіційним візитом. У Вірменії пан Рубіо провів зустріч із тамтешнім міністром закордонних справ Араратом Мірзояном.
Марко Рубіо залетів до Єревана з дружиною буквально на годину і навіть не вийшов за межі столичного аеропорту Звартноц: півгодинна розмова з паном Мірзояном пройшла в президентському залі повітряної гавані. Ще трохи часу пішло на розмову з журналістами, після чого Рубіо раптово поїхав.
Формальною метою і, власне, основним підсумком настільки нетривалого візиту стало підписання трьох двосторонніх документів.
Насамперед глави зовнішньополітичних відомств Вірменії та Штатів підписали хартію про всеосяжне стратегічне партнерство. Документ прийшов на зміну хартії, підписаній у січні 2025 року ще за адміністрації Байдена. У новій версії вказано, що Вірменія та США мають намір поглибити партнерство, зокрема співпрацю в оборонній сфері, посилення кібербезпеки та підтримку вірменського ВПК, участь Єревана в ланцюжку постачання напівпровідників та взаємодію у сфері ядерних технологій (насамперед ідеться про американські малі модульні ядерні реактори).
Крім цього, Марко Рубіо та Арарат Мірзоян підписали меморандум про взаєморозуміння щодо критично важливих мінералів (про намір США інвестувати у вірменську видобувну галузь) та парафували рамкову угоду про реалізацію «Маршруту Трампа в ім’я миру та процвітання» (TRIPP).
Зазначимо, що цей транспортний проєкт має з’єднати основну частину Азербайджану з його ексклавом — Нахічеванською Автономною Республікою через Сюнікську область Вірменії та вирішити безліч проблем із комунікацією на Південному Кавказі. Проєкт передбачає прокладання нафто- та газопроводів, оптоволоконних мереж та ліній електропередачі, а також створення залізничної та автомобільної інфраструктури між Вірменією та Азербайджаном уздовж прикордонної з Іраном залізничної гілки.
Нагадаємо, ще в січні Рубіо та Мірзоян на зустрічі у Вашингтоні підписали рамкову програму цього масштабного проєкту, в якій ідеться про план створити спільну управляючу компанію TRIPP Development, 74% акцій якої отримають США. Під її управлінням маршрут перебуватиме 49 років із можливістю продовження ще на 50 (у такому разі частка Вірменії зросте до 49%).
З кінця лютого, коли почалася американо-ізраїльська операція в Ірані, інтерес Білого дому до проєкту «Маршрут Трампа» помітно знизився. Проте нинішній візит-наскок Рубіо до Єревана наочно продемонстрував, що США тримають руку і на економічному, і на політичному вірменському пульсі. Зокрема, американський держсекретар заявив, що нинішня влада Вірменії «прокладає шлях до світлішого, незалежнішого майбутнього» країни. «І ми раді висловити нашу підтримку цьому баченню, цій сміливості. Ми раді і горді бути частиною всього цього і готові разом робити більше», — підсумував пан Рубіо, однозначно позначивши, кого Вашингтон підтримує на майбутніх виборах.
Важливо підкреслити, що перед парламентською годиною «Ч» Нікол Пашинян та його партія «Громадянський договір» уже заручилися підтримкою європейських лідерів, які відвідали Єреван на початку травня. Тепер же — менше ніж за два тижні до голосування — підкріпили це черговим знаком уваги та схвалення США.
Це абсолютно контрастує з наростаючою напруженістю у відносинах Єревана з путінською Росією. Хоча вірменська сторона воліє не драматизувати. Як заявив нещодавно головний дипломат країни Арарат Мірзоян, коментуючи рішення про заборону на ввезення до РФ певних вірменських товарів, проблеми подібного роду між країнами виникали в різні часи і не пов’язані з «проєвропейським чи прозахідним курсом» уряду.
«Проблеми є, ці проблеми завжди виникали, виникають, і ми схильні знаходити рішення в атмосфері конструктивних, здорових, партнерських обговорень», — підкреслив міністр. І вкотре запевнив, що планів розривати відносини з Росією у влади немає, хоча Єреван так чи інакше прагнутиме економічної диверсифікації.
Як правило, президенти США виявляють обережність щодо втручання у вибори в інших країнах чи підтримки того чи іншого кандидата, і навіть якщо вони це роблять, то роблять це тонко та опосередковано, проте на відміну від попередніх президентів, Трамп безпосередньо підтримав Пашиняна, акцентує Bloomberg. Окремо агентство підкреслює: «Поворот Вірменії до Заходу зазнає все більшого тиску з боку Путіна. Протягом десятиліть Вірменія вважалася найближчим союзником Росії в регіоні. На її території розташовується база російських військ, а країна значною мірою залежить від Кремля у питаннях постачання зброї та глибоко інтегрована у очолювані Москвою політичні та економічні структури. Проте прагнення прем’єр-міністра Нікола Пашиняна вступити до Європейського Союзу та здійснити найзначнішу перебудову Вірменії з часів розпаду Радянського Союзу загострило відносини з РФ. Водночас спроба Вірменії дистанціюватися від Москви, як і раніше, обмежена глибокою економічною та структурною залежністю. Росія продовжує домінувати у ключових секторах енергетичної системи Вірменії, включаючи атомну енергетику, а також транспортну інфраструктуру та торгові потоки. Грошові перекази від вірмен, які працюють у Росії, залишаються найважливішим джерелом доходу для тисяч домогосподарств».
Хай там як, підсумовує Bloomberg, країна з населенням близько 3 млн осіб прискорює співпрацю з Брюсселем, який, до слова, цього місяця провів свій перший в історії спільний саміт із Вірменією. Це сталося після того, як минулого року вірменські парламентарії проголосували за те, щоб уряд розпочав підготовку до можливого вступу до ЄС.
Тим часом впливовий суспільно-політичний німецький журнал Focus констатує наступне: «Боротьба за владу Європи та Путіна перейшла на нову арену. Росія почувається зрадженою, Європа чує історичний шанс: Вірменія стає ключовою стратегічною державою між Сходом і Заходом. Путін уже проводить паралелі з Україною, і це попередження Єревану. Десятиліттями Вірменія була тісно пов’язана з Москвою. Вірменія вважалася лояльним форпостом Кремля на Кавказі. Потім стався Нагірний Карабах. У Вірменії це викликало політичний землетрус. Для Росії переорієнтація Вірменії — стратегічна втрата. Для Європи це шанс. Лінії фронту визначені: як Україна півтора десятиліття тому, Вірменія може стати наступним таємним полем битви між Сходом і Заходом».
Називати Єреван, чарівне місто ліберальних цінностей в оправі монументальних будівель радянської архітектури, центром світу — це перебільшення, але твердження Вірменії про те, що вона може стати стратегічним перехрестям Євразії, стає все менш і менш фантастичним, — підкреслює The Guardian.
«7 червня у колишній радянській республіці відбудуться національні вибори, і зараз вона втягнута у п’ятисторонню боротьбу між Росією, США, Туреччиною, Європою та Азербайджаном. Відкриття кордонів із Туреччиною та Азербайджаном може перетворити не лише Вірменію, а й увесь Південний Кавказ. Так званий «Маршрут Трампа», який зв’яже Європу та Азію і пройде територією Вірменії в межах мирного врегулювання з Баку, буде лише частиною цієї нової складної системи зв’язків. Таке геополітичне бачення — частина майбутньої ідентичності Вірменії. Воно перетворює майбутні вибори на рішення про те, чи підтримати заклик Пашиняна голосувати за те, що він називає «Справжньою Вірменією» на противагу історичній Вірменії, одержимій питанням втрати земель та історичних образ», — резюмує впливове британське видання.
