Незважаючи на конфлікт навколо Ірану, Сполучені Штати створюють додатковий тиск на енергетичну галузь Китаю, пише The Wall Street Journal. За даними джерел видання, міністр фінансів США Скотт Бессент має намір обговорити найближчими днями на зустрічі з віце-прем’єром КНР Хе Ліфеном скорочення закупівель нафти у противників США, насамперед у путінської Росії. Проте такий крок створив би багато проблем для КНР, яка отримує енергоресурси від країни-агресора зі значною знижкою. Тому вимоги Пекіна у відповідь теж будуть вагомими, передбачає видання. Ймовірно, він домагатиметься від Вашингтона більш чіткої позиції проти незалежності Тайваню, а також поступок з мита та експортних обмежень на технології.
Конфлікт на Близькому Сході створює серйозні загрози енергетичній безпеці Китаю, зауважує з цього приводу Reuters. Світові ціни на нафту зросли вже більш ніж на 15%, тижневий стрибок загрожує стати найсильнішим із лютого 2022 року. На цьому тлі Пекін самостійно намагається вирішити проблему і, за даними агентства, веде переговори з Тегераном щодо безпечного проходження своїх танкерів через Ормузьку протоку. Через нього Китай одержує близько 45% свого нафтового імпорту. Іран, зважаючи на все, готовий враховувати інтереси Піднебесної. В офіційній заяві про обмеження руху суден країна окремо не згадувалася. Крім того, один із танкерів недавно спокійно пройшов протоку після зміни власника на китайського.
Сполучені Штати теж намагаються заспокоїти ринки та вирішили видати Індії тимчасову ліцензію на закупівлю російської нафти, зазначає Bloomberg. Дозвіл діятиме найближчі 30 днів і поширюватиметься на сировину, яку було відвантажено до 5 березня. За словами міністра фінансів США Скотта Бессента, цей захід дозволить пом’якшити брак палива на світовому ринку, але не принесе Москві великої вигоди, оскільки стосується лише тієї нафти, що вже застрягла в морі. Втім, за даними Axios, біля берегів Азії на танкерах простоює близько 11 млн. барелів російського палива. РФ також може перенаправити в регіон інші судна і непогано заробить, робить висновок видання.
Очевидно, ліцензія на закупівлю нафти з РФ — один із заходів, за допомогою яких адміністрація Трампа намагається стримати зростання цін на ресурси. Міністр внутрішніх справ США Даг Бергам напередодні зазначив, що також розглядаються варіанти з тимчасовим пом’якшенням вимог щодо змішування палива, наданням страховок та військового супроводу для танкерів в Ормузькій протоці. Проте ефективність таких заходів є сумнівною, зазначає Financial Times. На думку співрозмовників газети, Вашингтон не має ні достатнього фінансування, ні потрібної кількості кораблів поблизу Ормузу.
«США розглядають питання пом’якшення нафтових санкцій проти Росії. Путинський представник Дмитрієв уже підтвердив, що сторони ведуть переговори, оскільки «західні санкції завдають шкоди світовій економіці». Але справа не тільки в тому, що Трамп і компанія недооцінили потенціал Ірану та переоцінили свої можливості, і тепер йдеться, що «ТрампСВО» триватиме ще 100 днів або більше. Спектр повноважень раптово розширився. Схоже, що у Вашингтоні побачили можливість додатково вразити Китай. Особливо в контексті поки що немає скасованого запрошення Трампа відвідати Сі в Пекіні 31 березня – 2 квітня. Якщо Ормуз продовжуватиме залишатися заблокованим або обмежено вільним для проходу танкерів з високим ризиком поразок, то для Китаю це серйозна проблема. Від 45 до 50% усієї імпортованої нафти Піднебесна отримує із зони Затоки. Так, КНР має 200-денний стратегічний нафтовий резерв, можна більше взяти російську нафту, але хто знає, як довго триватиме війна в Затоці. Таким чином, Трамп хоче досягти кількох речей: демонструє Сі перед візитом, хто тримає руку «на кранах» найбільшого нафтового хаба світу та СПГ-хаба (Катар). Крім того, США стають ключовим постачальником для Азії загалом, динамічно нарощуючи видобуток сланцевої нафти та виробництва ЗПГ з урахуванням високих цін. Ну, і, нарешті, Трамп дає знати арабським союзникам у Затоці, що вони мають додатково платити за американський захист (сотні мільярдів доларів інвестицій арабських шейхів в економіку США, які Трамп вибив із них минулого року вже не враховуються, давайте ще). І хоча хвалені американські «аналоговнетні» засоби ППО і ПРО (Patriot, THAAD) досить-таки облажалися в зоні Затоки (хоча і не так ганебно, як російські в Ірані), проте арабські клієнти США навряд чи мають інший вибір», – зазначає експерт з міжнародних відносин та енергетичних питань.
На переконання експерта, оскільки Трамп та його оточення намагаються все монетизувати, «то звідси й нафтовий маневр у бік Путіна».
«Коли Америка стала провідною світовою нафтовидобувною країною у трійці глобальних лідерів (США, Саудівська Аравія, Росія), у цій конфігурації неформальний альянс двох завжди веде до програшу третього. Наприклад, коли Саудівська Аравія була під парасолькою безпеки США за часів холодної війни, їх альянс завдав нафтової поразки Ірану та СРСР, аж до колапсу останнього. Коли саудити дружили з Росією у форматі ОПЕК+, світ мав високі ціни на нафту, які були потрібні обом – Путіну для війни, Салману – для його грандіозних мегапроектів. Схоже, але ще не факт, що у Вашингтоні вирішили зіграти з Москвою. Мотиви у кожного свої, але мета одна – заробити. Путіну потрібна висока ціна на нафту і неважливо, що ціною знищення свого союзника Ірану та поразки лояльних до Кремля ОАЕ. Важливо, щоб пожежа у Затоці тривала якнайдовше. Трампу треба будь-що показати Сі в російському стилі «кузькину матір» перед візитом. Ну і фантасмагорична мета відірвати Росію від Китаю залишається незмінною. Як і постійне бажання на всьому заробляти, у тому числі через трек Віткофф – Дмитрієв, незважаючи на те, що Росія таємно надає розвідувальну інформацію для КВІР щодо цілей у зоні арабських країн Затоки, перш за все, по об’єктах баз США у регіоні. Але Трампу начхати на те, що гинуть американські військові», – констатує експерт.
У цьому контексті Михайло Гончар прогнозує, що найближчим часом ми з вами станемо свідками «чергового нападу путінофілії від Трампа з посиленням тиску на Україну» щодо підписання мирної угоди, натомість так звані гарантії безпеки від офіційного Вашингтона. «Однак не варто на це вестися. Тим більше, коли США та араби дещо хочуть від нас у частині технологій та досвіду протидії дешевим іранським дронам, застосування яких КВІР дедалі дорожче коштує «миротворцю» з Білого дому», – підсумовує експерт.
До речі, про ситуативну перевагу Банкової над Білим домом повідомляє також і Politico. Зокрема, за даними видання, українська влада веде переговори з країнами Перської затоки та США про передачу унікальних технологій та бойового досвіду боротьби з горезвісними іранськими безпілотниками. Натомість, констатує газета, Київ прагне отримати фінансування для власного оборонно-промислового комплексу та дефіцитні ракети-перехоплювачі для систем ППО Patriot. «Основним активом України в переговорах є перевірені у боях рішення щодо протидії дронам типу «Шахед», які загрожують американським базам та нафтогазовим об’єктам у регіоні Перської затоки. Володимир Зеленський підтвердив одержання офіційного звернення від Вашингтона. За словами представника української оборони, інтерес до українських розробок «ясний», оскільки Україна створила масштабні рішення для виявлення та знищення таких загроз у реальних умовах», – зазначає видання.
Експерти, близькі до команди Дональда Трампа, відзначили у розмові з Politico, що дана лінія Банкової є «розумним ходом», що створює короткострокові важелі впливу Києва на Білий дім. Це, стверджують джерела, може прискорити постачання ракет для ППО, «незважаючи на скептичне ставлення Трампа до ресурсів України у переговорах щодо завершення війни з Росією».
До речі, про те, що українські експерти з перехоплювачів дронів прибудуть на Близький Схід найближчими днями, заявив напередодні президент Зеленський під час спільного брифінгу з прем’єр-міністром Нідерландів Робом Еттеном, який вперше відвідав Україну з офіційним візитом. Глава держави при цьому недвозначно констатував, що Київ «дуже хотів би, щоб це були можливості з обох боків».
