Аналіз підготовлено на основі актуальних даних Державної служби статистики України (ДССУ), Національного банку України (НБУ),
Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку, а також провідних національних статистичних відомств (Eurostat, BEA, NBS, ONS, TurkStat, IBGE). Директор з маркетингу та розвитку “Інтерфакс-Україна” Максим Уракін, кандидат економічних наук і засновник інформаційно-аналітичного центру «Experts Club», представив огляд поточних макроекономічних трендів.
Макроекономічні показники України
Перші чтотири місяці 2025 року для України позначились слабким, але все ж позитивним рухом економіки. За оцінкою НБУ, реальний ВВП додав близько +0,5% у річному вимірі, а оперативні розрахунки Держстату згодом уточнили динаміку до близько +0,9% р/р і приблизно +0,7% кв/кв. У контексті повномасштабної війни, постійної загрози інфраструктурі та логістиці, дефіциту довгого капіталу й обмежених інвестиційних програм це означає насамперед збереження функціональності економічної системи.
«Піввідсотка чи навіть відсоток зростання — це не про форсаж, а про витривалість. Ми бачимо оживлення внутрішнього попиту в торгівлі, логістиці, окремих високотехнологічних нішах. Але це, по суті, відновлення “на місці”: без масованого інвестиційного імпульсу, без розширення експорту з доданою вартістю, без доступного довгострокового ресурсу банки та бізнес не зможуть масштабуватися. Потрібен перехід від виживання до розвитку — через інвестиції, індустріальні проєкти та експортну екосистему», — наголошує Максим Уракін.
Інфляційний тиск повільно слабшає. Річна інфляція у квітні оцінювалася близько 13,1% р/р після 14,6% у березні; Нацбанк утримував ключову ставку на рівні 15,5%, поєднуючи таргетування інфляційних очікувань зі стабілізацією валютного ринку.
«Монетарна політика зразка 2025 року — це про баланс. Якщо перетиснути — задушимо ділову активність і кредитування, якщо послабити — отримаємо нову хвилю інфляції та тиск на курс. Завдання НБУ — не просто “тримати” ставку, а синхронізуватися з фіскальною політикою, програмами МВФ і темпом зовнішніх надходжень, щоб кожна гривня резервів працювала на відновлення, а не на затикання операційних дір», — зазначає експерт.
Зовнішня торгівля залишається слабкою ланкою. За січень–квітень 2025 року експорт товарів оцінювався близько 13,31 млрд дол., імпорт — близько 24,82 млрд дол., від’ємне сальдо — приблизно 11,51 млрд дол. Структурно імпорт формують енергоносії, обладнання, транспорт і хімія; експорт же й далі залежить від сировини та напівфабрикатів.
«Це не ситуативний, а структурний дефіцит, поки ми ввозимо енергоємні товари та технологічні компоненти, а вивозимо сировину, ризик для платіжного балансу не зникне. Вихід — у створенні виробничих ланцюгів усередині країни, локалізації компонентів, випереджальному розвитку логістики й портової інфраструктури, страхуванні воєнних ризиків та страхуванні експортних кредитів. Нам потрібна політика експортної промислової трансформації, а не просто “відшкодування ПДВ”», — підкреслює Максим Уракін.
Позитивним буфером залишаються міжнародні резерви, що на 1 травня 2025 року сягнули історичного максимуму близько 46,7 млрд дол. Зростання забезпечили надходження від партнерів і зниження чистих інтервенцій НБУ.
«Резерви понад 40 мільярдів — це повітряна подушка, але це не багатство країни. Резерв — це кредит довіри, який треба конвертувати в індустріальну модернізацію. Якщо ми розчинятимемо цей ресурс у споживанні та імпорті, він закінчиться, а структурні проблеми залишаться. Якщо ж спрямуємо його у фінансування експорту, страхування інвестицій, інфраструктуру та технології — отримаємо мультиплікатор і зростання продуктивності», — підкреслює економіст.
Високим залишається і боргове навантаження: сукупний державний і гарантований борг на 30 квітня 2025 року оцінювався близько 7,48 трлн грн (еквівалент майже 180 млрд дол.). Це підтримує бюджетну стійкість “тут і зараз”, але робить критично важливою координацію з міжнародними програмами, реструктуризацією зобов’язань і запуском проєктів, що генерують валютну виручку.
«Борг — не ворог, коли він працює на розвиток. Наш тест на зрілість — перевести борговий ресурс у виробничі інвестиції, а не в споживання. Потрібні прозорі проєктні конвеєри: від підготовки ТЕО до довгих грошей під державні гарантії, від експортного страхування — до індустріальних парків і кластерів. Тільки так ми зламаємо інерцію імпортозалежності», — підсумовує засновник «Experts Club».
Глобальна економіка
Світ на старті другого кварталу 2025 року рухається в режимі помірного зростання з підвищеною невизначеністю. МВФ у квітневому WEO оцінив глобальний приріст ВВП у 2025 році близько 2,8% із повільним вщуханням інфляції, але неоднорідною географією попиту. У США реальний ВВП у першому кварталі за annualized-методологією знизився приблизно на 0,3% кв/кв через “переімпорт” і слабші держвидатки, водночас базова інфляція за PCE у квітні залишалася близько 2,2% р/р, що дозволяє ФРС зберігати стриману позицію.
Китай утримав близько +5,3% р/р у першому кварталі, однак слабкість нерухомості й обережність споживачів обмежують горизонт прискорення.
Єврозона, за попередніми оцінками на кінець квітня, додала близько +0,4% кв/кв (+1,2% р/р), а ЄС — близько +0,3% кв/кв, фіксуючи перші ознаки виходу з тривалої стагнації. Велика Британія стала позитивним винятком серед G7 із приблизно +0,7% кв/кв у першому кварталі. Туреччина звітувала про сильне зростання близько +7,4% р/р на тлі надвисокої інфляції близько 70% р/р у квітні, що змушує центробанк тримати жорсткий курс. Індія зберігає лідерство серед великих економік із близько +7,4% р/р на початку року при помірній інфляції CPI близько 3,3% у квітні.
Бразилія показала близько +0,8% кв/кв (+2,6% р/р) у першому кварталі, але інфляція IPCA піднялася до приблизно 5,5% р/р, що стримує простір для швидкого пом’якшення політики.
«Глобальна картина — це мозаїка різних швидкостей і різних ризиків. США технічно мають слабкий квартал, але внутрішній попит ще тримається; Європа демонструє плавне оживлення без прориву; Китай виконує план по зростанню, але потребує нової моделі внутрішнього попиту; Індія — флагман динаміки й інновацій; Туреччина заплатила за імпульс ціною інфляції; Латинська Америка балансує між регулюванням і стимулюванням. Для України важливі не лише цифри партнерів, а їхня політика: де купують більше сталі та продовольства, де будують логістику й енергетику, де відкриваються вікна для постачальників інженерної продукції. Наше завдання — вгадати не минулий, а майбутній попит, і зайняти нішу, поки її не зайняв хтось інший. Це означає: страховка ризиків експорту, швидкі митні коридори, довгі гроші на модернізацію, спеціалізація кластерів і — що ключове — дисципліна виконання. Без цього ми залишимося країною імпорту і великих резервів, які тануть, — із цим ми можемо стати країною експорту і великих проєктів, що працюють», — резюмує Максим Уракін.
Основні висновки
Підсумовуючи, українська економіка на початок другого кварталу перебуває у фазі підтримуваної рівноваги: скромне зростання, уповільнення інфляції та рекордні резерви протистоять глибокому торговельному розриву й високому борговому навантаженню. Рішення — у прискоренні структурних змін: інвестиції в промисловість і логістику, експорт із високою доданою вартістю, координація з міжнародними програмами та перетворення боргового ресурсу на драйвер продуктивності. Як підкреслює Максим Уракін, «вікно можливостей для трансформації вже відкрите — питання лише в тому, чи зуміємо ми пройти крізь нього достатньо швидко».
Детальніший аналіз економічних показників України доступний у щомісячних інформаційно-аналітичних продуктах агентства Інтерфакс-Україна «Економічний моніторинг».
Керівник проекту “Економічний Моніторинг” кандидат економічних наук Максим Уракін
