Іспанські конкістадори 16 століття століттями надихали письменників, які зробили з них героїчні постаті, тим більше, що це було дуже легко – авантюристи (зазвичай – збіднілі дворяни), які з жменькою таких самих авантюристів-солдат перетинали у своїх металевих латах при дикій спеці та вологості джунглі та гори, обороняючись від ворожих індіанців, а потім, знайшовши золото та срібло, ставали багатіями, вражали уяву пересічного європейця .
Треба сказати, що й самі конкістадори були не чужі театральності – так, Васко Нуньєс де Бальбоа, “відкриваючи” 25 вересня 1513 майбутній Тихий океан, увійшов до його води в обладунках, зі шпагою в одній руці і прапором Кастилії в іншій. Чому “майбутній”? Тому що сам Бальбоа назвав водну гладь, яка тяглася перед його загоном після того, як вони спустилися з гір, “Південним морем”.
І хоча потім європейці назвали ці століття “епохою великих географічних відкриттів”, жодних “відкриттів” насправді не було, оскільки на цих землях жили їхні корінні мешканці-індіанці. Та й керувала європейцями просто елементарна жадібність – той же Бальбоа пішов у свою експедицію після того, як збанкрутував як плантатор. Втім, для того, щоб розповісти всю цю історію, потрібна не стаття, а книга, оскільки цей авантюрист ще й встиг зробити невеликий “палацовий переворот” в одній з іспанських колоній і єдиною можливістю для нього врятуватися від королівської страти було принести короні в дар нові землі з їхніми багатствами.
До речі, драматургія є і тут, оскільки коли Бальбоа домігся всього цього і навіть отримав від іспанського короля прощення і посаду, його врешті-решт обезголовили, причому офіційно і за судовим вироком, оскільки його суперник, надісланий королем, був 60-річним досвідченим політиком і розумів, що найпростіше “вирішувати питання” прямо на місцях, за тисячі кілометрів від Іспанії.
Повертаючись до “відкриття” Тихого океану, відзначимо. що й Бальбоа був не позбавлений політичної хитрощі, оскільки вміло використав ворожнечу між місцевими племенами – досить сказати, що у його знамениту експедицію увійшли крім 190 іспанців ще й 600 індіанців-носильників. Плюс ще й величезні бойові собаки, які були натаскані на вбивства ворожих індіанців і наводили на них жах – адже на відміну від іспанців у їхніх обладунках індіанські воїни були практично голі і, відповідно, беззахисні перед собаками Бальбоа. (Заради справедливості зазначимо, що бойових собак використав ще Колумб).
Ще в іспанців були аркебузи, постріли з яких приводили озброєних лише луками і стрілами індіанців у жах, оскільки для них це були грім і блискавка, що сівали смерть. І, нарешті, можливо, найголовніше – практично всі ці конкістадори були, говорячи сучасною мовою. “відморозками”, у яких у житті була нехитра альтернатива – або померти в злиднях, ганебних для іспанського ідальго, або розбагатіти, сіючи смерть праворуч і ліворуч.
Тож у тому. що Південне море зрештою стало “Тихим” океаном, є своя іронія…
Фото: пам’ятник Васко Нуньєсу де Бальбоа Вікіпедія
