Слідом за “чорним четвергом” були “чорні” п’ятниця, понеділок і вівторок, які в результаті стали “крахом Уолл-стріт” і початком “великої депресії”.
Втім, все це можна було спрогнозувати (хоча, звичайно, прогнозувати “задом наперед” легко) – оскільки акції росли в ціні, рядові американці скуповували їх, щоб потім продати на тій же біржі дорожче. Більше того – ті, хто не мав для цього готівки, могли взяти кредит під заставу вже наявних у них акцій.
В результаті виникла класична “бульбашка”, яка мала лопнути – і вона лопнула. Як тільки акції почали падати в ціні, власники стилі їх скидати – так, у “чорний четвер” було продано 12,9 млн. акцій, у наступні дні – ще 30 млн. акцій і т.д.
Проблеми пішли ланцюжком – власники акцій, ціна яких впала, не могли повернути банкам кредити, які брали під ці акції. Банки, залишившись без грошей, оголошували про банкрутство. Підприємства, які втратили можливість кредитуватися у банків, закривалися. Почалося безробіття, а потім – і знаменита Велика депресія.
Головний висновок, який був зроблений з цього – створення Комісії з цінних паперів і бірж, а також розробка страхуючих норм і правил. Один із них – зупинка роботи біржі при різкому падінні вартості акцій.
